Мікеланджело Наска, Vatican Insider, Італія
Будучи Папою, в ході останньої недільної проповіді 17 вересня 1978 року (за 11 днів до смерті) Іван Павло I знову говорив про Піноккіо з вікна Апостольського палацу з нагоди початку нового навчального року: «Учням початкових шкіл я хочу нагадати про їхнього друга Піноккіо, але не про того, який прогуляв уроки, щоб піти в ляльковий театр, а про того, який так сильно полюбив школу, що протягом всього навчального року щодня першим входив в клас і останнім виходив з нього». Саме з цієї нагоди «усміхнений Папа» згадав про одну з проблем, що залишилася невирішеною і до наших днів. Вона пов'язана з робочими місцями.
«Як у Італії, так і в інших країнах світу двері шкіл і університетів відкриті для всіх, хто хоче в них увійти. Але коли школярі і студенти одержують атестати зрілості і університетські дипломи, то світ праці не поспішає впустити їх. Вони
не знаходять роботу і не можуть створити сім'ю. Це та проблема, яку суспільство сьогодні повинно вивчити і спробувати вирішити», - сказав Папа Лучані.
Потім понтифік розповів віруючим про свій персональний досвід з сумним пророчим епілогом: «Папа теж вчився в гімназії, ліцеї і університеті. Але я думав тільки про мою молодість і про прихід. Ніхто не попередив мене про те, що я стану Папою. Якби тільки мені про це сказали! Якби мені сказали, я б вчився набагато старанніше, я б підготувався. А зараз я старий, і вже не маю часу».
Повернутися до списку публікацій →
