Професор Брін Хаммонд (Brean Hammond) з університету Ноттінгема має намір упродовж наступного тижня оприлюднити докази того, що п'єсу "Подвійний обман, або Бідуючі коханці" (Double Falsehood, or The Distrest Lovers), опубліковану в 1728 році Люісом Теобальдом (Lewis Theobald), варто включити в шекспірівський канон. Про це пише The Daily Telegraph.
Теобальд стверджував, що створив "Подвійний обман" на основі п'єси "Карденіо", написаної спільно Шекспіром і Джоном Флетчером по мотивах однієї з сюжетних ліній "Дон Кіхота" і що не дійшла до нас. За словами видавця, він мав в своєму розпорядженні три екземпляри "Карденіо", які, проте, були загублені. Публікація "Подвійного обману" наробила багато шуму в Англії, проте майже відразу п'єса була оголошена містифікацією.
Проте зараз професор Хаммонд стверджує, що йому вдалося виявити в тексті твору сліди роботи трьох чоловік: Теобальда, Флетчера і Шекспіра. Частину доказів дослідник приводить вже зараз. Так, в "Подвійному обмані" зустрічаються слова, не присутні в інших текстах Теобальда і Флетчера, наприклад absonant, 'різкий', 'дисонуючий' (про звук).
"Подвійний обман" увійшов до видання Шекспіра, яке редагує Хаммонд. Крім того, повідомляється, що помічник художнього керівника Королівської шекспірівської компанії Грегорі Доран (Gregory Doran) працює над реконструкцією текстології оригіналу XVII століття.
Скептики стверджують, що навіть якщо п'єса і насправді автентична, то все одно в ній залишилося більше від Флетчера, ніж від Шекспіра. Проте Хаммонд стверджує, що рука Барда відчувається в першому і другому актах, а також двох перших сценах третього акту, повідомляє ВВС News.
Повернутися до списку публікацій →
